Порт Х’юстон розташований на узбережжі Техаської Мексиканської затоки. Саме завдяки йому місто розвинулось до масштабів мегаполіса. На цей час — це десятий за величиною порт у світі, п’ятий — у США та займає перше місце в міжнародній торгівлі Сполучених Штатів. Далі на houston-future.
Початок розвитку порту
Коли брати Аленни придбали ділянку для створення нового міста у 1836 році, вони хотіли створити успішне поселення для майбутніх бізнесменів. Підприємливі комерсанти при виборі місця для купівлі бачили річку Буффало-Байу та її вихід до затоки. Тому вони в цьому вбачали перспективу для інвесторів. Навіть у рекламі майбутнього міста вони вказали, що річка є судноплавною. Тут вони кривили душею, бо на той час про судноплавство можна було тільки мріяти, та й то у найсміливіших фантазіях.
З розвитком міста виникла потреба у торгівельному зв’язку із зовнішнім світом. Оскільки залізниці та автомобілів не було, то залишалися диліжанси та пароплави. Якщо перший варіант був важким для організації, збитковим та небезпечним, залишався другий варіант — розбудовувати водяну артерію від міста до Галвестона. Це було доволі складно зробити, оскільки береги були настільки в зарослях, що річку було видно тільки в найширших місцях. Та цю проблему було легше усунути. Найбільшого клопоту для прокладання водного шляху завдавала мала глибина та ширина річки. Але вибору не було, регіон стрімко розвивався, а продукцію доставити для продажу було практично неможливо, тому треба було поглиблювати канал.
Розширення та поглиблення каналу
Перше федеральне офіційне обстеження каналу показало, що Х’юстонський канал має лише глибину 1,2 метра, а ширину – 21 метр. Після такого офіційного звіту було одноголосно проголосовано про інвестицію в днопоглиблення частини річки від Галвестона до Х’юстона. На цю роботу було виділено 20 тисяч доларів.
В результаті інженерний корпус армії США поглибив відрізок Буффало-Байу до гирла річки Сан-Хасінто на глибину в понад 4 метри. Це була пекельна робота. Спочатку дерев’яною загорожею треба було перекрити частину річки, а потім вручну поглиблювати звільнений від води відрізок. Таку саму процедуру треба було виконати й над другою частиною річки. Але праця була винагороджена. З Х’юстона великим і беззупинним потоком попливли баржі з бавовною, шкірою, сільгосппродукцією та деревиною. Регіон почав стрімко розвиватися саме завдяки створенню цього каналу.
Зміщення акцентів
Наступний виток розвитку порту Х’юстона настав у 1900 році. В цей час узбережжям пронісся ураган Галвестон, забравши життя близько 8000 жителів регіону та зруйнувавши порт сусіднього міста, що конкурував з Х’юстоном. Ця подія змусила переглянути розміщення важливих об’єктів вздовж водойм. В результаті гострих дебатів, оскільки кожен відстоював власні інтереси, таки було вирішено будувати захищений порт вище за течією, а саме в Х’юстоні. З цього часу почався активний розвиток порту.
Торгівля зростала, товарообіг збільшувався, вантажність суден теж. Зринула стара біда — недостатня глибина каналу. Проблема загострилася, коли у 1901 році поблизу Х’юстона знайшли поклади нафти. Це змушувало вирішувати статус-кво негайно. Зацікавлені підприємці почали вимагати від влади розв’язання питання. Місцева влада як могла, старалася допомогти місцевому бізнесу, та роботи з поглибленням каналу не встигали за прогресом та розвитком судноплавства. До 1909 року його змогли поглибити лише до 5,5 метра, що мало допомагало.
Радикальний “План Х’юстона”
Бачачи неспроможність розв’язати проблему самотужки, тодішній мер Х’юстона Горас Болдвін Райс особисто очолив делегацію до Вашингтона, щоб надати верховній владі “План Х’юстона”. За цією пропозицією мало відбутися днопоглиблення каналу від Х’юстона до Мексиканської затоки аж до 8 метрів. Конгрес погодився виділити кошти тільки за умови, що порт та канал буде у державній власності, а також половину суми сплатить саме місто.
Щоб отримати потрібну суму з Х’юстона, було проведено продаж облігацій на рекордну для того часу суму 1 мільйон 250 тисяч доларів. Облігації були швидко розкуплені. 7 вересня 1914 року відбулося святкове відкриття каналу, на якому був присутній навіть президент США Вудро Вільсон. Цього ж року порт Х’юстона міг приймати океанічні судна. Ця подія неабияк вплинула на економіку не тільки Техасу, а й всього США.
У 1919 році океанське судно “Меррі Маунт” доставило першу партію бавовни безпосередньо з Х’юстона на зовнішній ринок, таким чином розпочавши торгівлю, завдяки якій Х’юстон став провідним бавовняним портом у Сполучених Штатах протягом наступних років.
Нафта як чинник змін порту
З поступом прогресу нафта почала конкурувати з бавовною, і це ставило нові виклики для порту. Вздовж каналу було збудовано 9 нафтопереробних заводів, які користувалися послугами доставляння каналом. Навіть Велика депресія особливо не вплинула на роботу порту.
Друга світова війна мала більший вплив на роботу судноплавства у Х’юстоні. Через цей конфлікт порт призупинив роботу. Але саме війна надихнула на його подальшу індустріалізацію. Виклики часу вимагали нових технологій. Для Х’юстона це була розробка синтетичного каучуку з нафти. До війни тут були свого роду два експериментальні заводи з виготовлення такого типу продукції. Вже після світового конфлікту канал став центром нафтохімічної промисловості. Порт став також головним хабом з доставляння зерна Середньому Заходу.
Кардинальні зміни сучасного хабу
Після війни канал знову було поглиблено та розширено. У 1936 році за федеральні кошти його поглибили до 11 метрів, а у 1958 – до 14 метрів. До 50 річниці глибоководного каналу, уряд профінансував його оновлення. Для цього було виділено 64 мільйони доларів. З міської казни виділили 28 мільйонів. Це не було подарунком, а цілеспрямована інвестиція, оскільки порт в той час сплачував 148 мільйонів доларів тільки податку.
Нововведення та капітальний ремонт дозволили вперше в історії судноплавства США здійснювати контейнерні перевезення. До 1970 року через порт Х’юстона каналом щорічно проходило 4500 вантажних суден. Вони здійснювали рейси під прапорами 61 країни.
У 1987 році порт Х’юстона був визнаний національною пам’яткою цивільного будівництва Американським товариством інженерів-будівельників. Це не просто регалія, а цілком заслужене визнання за інженерні рішення та вклад в економічний розвиток регіону. Попри його важливість для держави, високу інтенсивність та постійні вдосконалення, канал залишається доволі складним для навігації. Тільки біля Х’юстона у найвужчих місцях каналу можна побачити маневр капітанів двох кораблів, що зустрічаються, який вони називають “Техаська курка”. Коли два судна наближаються з протилежних сторін, віддається наказ різко повернути правим бортом. Вода з носової частини під час маневру безпечно переміщує судна одне від одного по центру каналу.
На цей час порт Х’юстона є одним із найбільш завантажених портів у світі. Але попри всі труднощі та виклики, він продовжує розвиватися й залишається важливим хабом для перевезення різноманітних вантажів. Він також має неабияке економічне значення для життя регіону, оскільки за рік через нього проходить до 4 мільярдів доларів.
