Залізниця у Х’юстоні була необхідністю від самого початку заснування міста. Коли брати Аллени тільки планували місто, вони передбачали, що Х’юстон має стати транспортним хабом. Вже згодом у XX столітті модним слоганом реклами міста стане “Х’юстон — це там, де 17 залізниць стикаються з морем”. Історія розвитку залізниці у Х’юстоні має чим здивувати. Але про все за порядком. Далі на houston-future.
Нелегкий шлях становлення
Як ми вже зазначали, Джон та Август Аллени, вибираючи територію під своє дітище, звертали увагу на зручність для транспортування вантажів у майбутньому. Розташування майбутнього міста мало дві важливі переваги: зв’язок з узбережжям і закордонними країнами та з різними частинами Республіки. Але вже після рекламної кампанії, в якій підприємці зазначили, що до Х’юстона є зручний захід річкою, брати з’ясували, що Буффало-Байу не така глибока для судноплавства. Це була значна проблема.
Молоде місто потребувало матеріалів та провізії. Доставляння могло здійснюватися тільки упряжками волів або мулів. Дороги раннього Техасу були надзвичайно поганими або взагалі відсутніми. Під час дощів ґрунт розмивало настільки, що дороги перетворювалися в непроїзне місиво. Тож з логістикою було доволі проблематично. Тож вже наявний досвід залізничної логістики в інших штатах наштовхував на думку отців-засновників, що це єдиний поки що доступний транспортний спосіб. І вони почали просувати ідею зі створення залізничного сполучення.
Всіма наявними важелями впливу влада Х’юстона почала лобіювати будівництво залізниці. Цікаво, що відповідальним за роботу над чартером для залізниці Х’юстона був призначений такий собі Ебенезер Аллен. Невідомо, це родич братів-засновників Х’юстона, чи просто однопрізвищник. Хай там що, але вже 11 березня 1848 року дозвіл на прокладання залізниці був отриманий.
Та радість х’юстонців була передчасною. Фактично перші рейки залізниці заклали аж через 5 років — у січні 1853 року. Справи просувалися дуже повільно. Через три роки роботи проклали лише 25 миль залізниці. Але і це вже було дещо. 1 вересня 1856 року з’явилася компанія Houston and Texas Central Railway Company. Ще через 5 років потяг міг проходити 81-мильну дистанцію до Міллікана.
Громадянська війна зупинила цю вкрай важливу справу. Відновили роботи з прокладки залізничного полотна аж у 1867 році. Цього разу справи пішли набагато швидше. Працівники залізниці зробили значний прорив у цій справі. Їм вдалося спорудити переправу через Уайт-Оук-Байу та поворотний міст через Буффало-Байу. Залізничне сполучення збільшувалося. Кількість гілок розширювалася. У 1871 році відкрили сполучення з Корсиканою, наступного року — з Далласом, ще через рік — з Денісоном. У останньому була розв’язка, що дозволяла сполучати Х’юстон з Міссурі та Канзасом, а звідти на Сент-Луїс і далі на Схід.
Перша залізниця BBB&C
Перший локомотив, що прибув до Х’юстона був названий General Sherman. Так його найменували на честь генерала Сідні Шермана — героя битви при Сан-Хасінто. Окрім військової звитяги він також стояв біля джерел заснування залізниці Buffalo Bayou, Brazos and Colorado Railway. Попри те, що історія BBB&C виявилася доволі короткою, але вона відіграла провідну роль у становлення залізничної логістики не тільки для Х’юстона, а й цілого регіону.
Заснована вона у 1850 році. Компанія ставила глобальну мету — з’єднати Х’юстон із західними територіями. Це змогло б значно прискорити розбудову міста, сприяти розвитку торгівлі та допомогти якнайшвидше заселити регіон новими працівниками. Вже з перших днів роботи на шляху BBB&C з’явилася куча проблем. Першою глобальною проблемою став брак фахівців. Навіть простих робочих для чорнової роботи був значний брак.
А рельєф місцевості був дуже складним. Це потребувало значної кількості робочих рук. Наступною проблемою став брак коштів. Але попри всі негаразди будівництво залізниці поступово рухалося. Миля за милею зі значними труднощами просувалася перша гілка залізниці. Запуск першого потяга став воістину знаковим. У результаті це допомогло пришвидшити формування Х’юстона як міста. Кількість жителів зростала в рази швидше. Легше було потрапити до цього поки що проблемного регіону.
Люди в пошуках кращої долі приїжджали сюди частіше. Отже, почали з’являтися працівники. Це своєю чергою сприяло економічному зростанню. Товарообіг став набагато кращим, а Х’юстон поступово ставав важливим транспортним хабом. Проте не все було одразу так райдужно. Оскільки не було жодного прямого сполучення між залізницями, що прямували з Х’юстона, тому товари, які доставлялися у місто, доводилося розвантажувати, везти до іншого терміналу та перевантажувати. Це неабияк ускладнювало роботу. Але це все ж було легше, ніж до цього.
У 1877 році BBB&C поглинула компанія Texas and Pacific Railway. Щоб там не було, але Buffalo Bayou, Brazos and Colorado Railway стала першою залізницею, що діяла в Техасі. Вона також ввійшла в історію як найстаріший компонент Південно-Тихоокеанської залізниці.
Сімнадцять залізниць зустрічаються з морем
У нове століття Х’юстон ввійшов з великою залізницею. На початок 1900 року до міста вже було прокладено кілька гілок залізничного полотна. Їхня протяжність становила 2440 миль. Молоде місто продовжувало розвиватися у цьому плані. Залізниця вдосконалювалася та продовжувалася. У 1920 роках з Х’юстона можна було потрапити залізницею практично в будь-яке місто США. До 1932 року протяжність залізничного сполучення зросла до майже 18 тисяч миль. Х’юстон завдяки залізниці стає відомим містом, а це сприяє розвитку економіки.
В цей час на центральному вокзалі міста зупинялося 32 потяги. Для порівняння, на всій гілці південної частини Тихого океану цей показник становив всього 30 потягів. Це дозволило Х’юстону стати економічним центром регіону. Перша половина XX століття для Х’юстона виявилася економічним бумом. Таке стало можливим тільки завдяки залізниці. Недарма побутувала думка, що саме залізниця зробила з Х’юстона енергетичну столицю світу. І не тільки енергетикою Х’юстон процвітав. Тисячі тонн бавовни переправлялося залізницею з міста. Інша продукція теж йшла через Х’юстонський залізничний хаб.
Окрім економіки, місто зростало й культурно. У Х’юстон приїжджали з гастролями різноманітні культурні діячі. Від модних на той джазових колективів до всесвітньо відомих театральних прем’єр.
Занепад залізничних перевезень
Друга половина XX століття стала початком занепаду залізниці. Цьому передував розвиток автомобілебудування та авіаперевезень. Зручність авто та швидкість літаків зуміло переманити туристів. Ще залишався товарний трафік. Але з розвитком порту у Х’юстоні, значна частка вантажів почала транспортуватися саме водним транспортом. Так на період 1980 року кількість залізничних ліній у Х’юстоні зменшилася лише до шести. На початок 2000 року їх залишилося лише три.
Попри стрімкий злет та швидкий занепад без залізниці не було б і Х’юстона. Без перебільшень. На знак пошани до цього виду транспорту на великій міській печатці міста зображений локомотив. Це не просто символ руху і прогресу, це данина невтомній праці всіх залізничників, які сприяли розвитку та процвітанню Х’юстона.
